Стародавня болівійська мумія ставить під сумнів усталені уявлення про походження скарлатини
Нові генетичні дані, отримані з давнього муміфікованого черепа, змушують істориків та вчених переглянути фундаментальне уявлення про Америку: переконання в тому, що багато руйнівних захворювань потрапили сюди виключно разом із європейськими колонізаторами.
Проаналізувавши зуб чоловіка, який жив на високогірних плато сучасної Болівії в період між 1283 і 1383 pp. н. е.**, дослідники виявили сліди Streptococcus pyogenes — бактерії, що викликає скарлатину. Це відкриття доводить, що інфекція була присутня в Америці за століття до того, як Христофор Колумб досяг континенту 1492 року.
Переписуючи історію «завізних хвороб»
Протягом десятиліть переважала думка, що «завізні хвороби» — такі як віспа, кір та дифтерія — були принесені до Америки європейцями, що призвело до катастрофічних наслідків для корінного населення, яке не мало до них імунітету.
Наявність скарлатини в доколумбової болівійської мумії свідчить, що ця концепція надто спрощена. Якщо скарлатина циркулювала в Америці задовго до контактів з європейцями, це означає, що:
– Америка не була «біологічним вакуумом», ізольованим від світових патогенів.
– Патогени могли мігрувати набагато раніше разом із давніми людськими популяціями, можливо, через Сибір.
– Біологічні наслідки «Колумбового обміну» були набагато складнішими, ніж просто одностороннє занесення мікробів.
Це відкриття слідує за недавніми дослідженнями сифілісу та прокази, які, як з’ясувалося, також мали набагато тривалішу та незалежнішу історію в Америці, ніж вважалося раніше.
Прорив в аналізі стародавньої ДНК
Вилучення достовірної інформації з останків, яким сотні років — завдання надзвичайно складне. ДНК у болівійському зубі була сильно фрагментована та зруйнована, що стало серйозним технічним викликом для команди вчених із Італії та Великобританії.
Подолання проблеми «забруднення»
Традиційно дослідники у сфері древньої ДНК (аДНК) відбраковували довгі генетичні послідовності, побоюючись, що є лише сучасним забрудненням. Однак у цьому дослідженні використовувався інший підхід:
– Паттерни хімічних ушкоджень: Дослідники використовували специфічні хімічні маркери, щоб довести, що довгі послідовності настільки ж давні, як і фрагментовані.
– Робота без «шаблону»: Мікробіолог Мохамед Сархан з Eurac порівнює цей процес зі складанням пазла, коли не знаєш, як має виглядати підсумкова картина. Не покладаючись значною мірою на сучасні генетичні «зразки», команда уникла упередженості, що дозволило їм ідентифікувати генетичні варіанти, які можуть не існувати у світі.
Ідентифікація патогену
Аналіз виявив наявність ключових генів вірулентності, підтвердивши, що цей древній штам справді був патогеном, здатним викликати інфекції горла, а не нешкідливим родичем бактерії.
Чому це важливо для сучасної медицини
Хоча антибіотики перетворили скарлатину з основної причини дитячої смертності та інвалідності (наприклад, втрати зору та слуху) на контрольоване захворювання, це дослідження зберігає високу актуальність.
Оскільки сучасні штами S. pyogenes стикаються з зростаючою проблемою антибіотикорезистентності, розуміння глибокої еволюційної історії бактерії життєво необхідне. Відстежуючи, як патоген змінювався протягом тисячоліть, вчені зможуть краще підготуватися до майбутніх методів лікування та простежити еволюцію бактеріальної агресивності.
Це відкриття непросто переписує історію; воно уточнює наше розуміння того, як міграція людей та еволюція мікробів були переплетені протягом тисячоліть.
Підсумовуючи: виявлення скарлатини в доколумбової мумії вказує на те, що багато хвороб «Старого Світу» вже існували в Америці задовго до прибуття європейців, що докорінно змінює наше уявлення про глобальну історію хвороб та міграцію людства.
