Кінець вісімдесятих. У багатьох однокласників вже є мопеди, у кого то навіть мотоцикл… у моїх батьків було четверо дітей (я старший), прості роботяги, і ніяких шансів на заповітну покупку…
Мені 14, живемо в приватному секторі, куди не особливо часто навідуються менти, бо їздять всі хто на чому хоче і в якому хоче стані.
Підійшов до вічно п’яного батька з питанням:
— Тату, а що це за залізяки в декількох амонитных ящиках в сараї?
— Це мій мотоцикл ІЖ 49… знаєш як я на ньому ганяв по молодості в селі?
— А якщо я зберу його, можна я на ньому буду ганяти?
— Звичайно можна… тільки х***й ти його збереш…))))
Братання після мене 12, запропонував йому зайнятися, він підтримав. Згадали, що десь в документах бачили товсту докладну інструкцію від ИЖа 49… знайшли її і понеслася.
Виповзаючи від сусіда після чергової дегустації самогону, батя дивився в наш бік і посміхався…
А ми розгребли сміття в сараї, знайшли раму від мотоцикла, два колеса і двигун, розібраний до останнього гвинтика…
Ні однієї прокладки вже немає… з допомогою пароніту та молотка видовбали всі необхідні прокладки. Методом наукового тику напхали шестерень в коробці швидкостей… знайшли бензобак з важелем перемикання передач, але не знайшли тягу від нього, бо важіль на баку бовтався без діла…
Прибудували движок на раму. Тепер потрібно відновити електропроводку… Звернулися до батька, він знайшов метрів 5 багатожильного мідного кабелю. 2 дні з братом вивчали електросхему, зачищали кінці і підключали кабель до потрібних контактів.
Через 2 дні рама, стоїть на 2-х чурка з прилаженным до неї движком і зібраної електросхеми, була готова до пробного пуску…
Виявилося на цьому мотоциклі акумулятор був шестивольтовый… на той момент всі наявні в магазинах мотоаккумуляторы вже були 12-ти вольт (рідний акумулятор наказав довго жити).
Притягли з братом від сусіда ЗИЛовский акумулятор. Він теж був 12-ти вольтовий, та до того ж величезний, але для пробного пуску підходив. Банки на ньому з’єднувалися зовні свинцевими перемичками… тому ми легко підчепили половину банок і подали на наш мотоцикл 6 вольт.
Батя попередив, що якщо ми виставили занадто раннє запалювання, то при заводі кікстартер може нехило так е**уть по нозі… тому заводити пробував він сам.
Два рази дрыгнул, і залізяка завелася…
Нашій радості не було меж… поруч стояв ох***евший батя, який ніяк не очікував, що у нас до цього дійде.
Далі справа техніки, знайшли і залатали камери на колесах, відновили ланцюг, і на вулицю…
ЗИЛовский акумулятор не прив’яжеш до мотоцикла, а тому заводилася наша техніка тільки з штовхача…
Розштовхали з братом, завели, я застрибнув і відразу погнав у бік асфальту — треба ж випробувати, як швидко цей раритет ганяє…))))
Поруч з будинком є прямий ділянку асфальтованої дороги, 300 метрів, упирається в трамвайні рейки (далі вона повертала і йшла вздовж колії).
На цю ділянку я і попрямував. Час вечір, але ще світло. Тільки пройшов теплий літній дощ, мокрий асфальт, але мене це не зупиняє, я виїжджаю на «взлетку» ))))) газ до упору і… все увагу на спідометр, боковим зором поглядаючи на дорогу…
20, 30, 40… 80, 90!!!!! Мені здавалося що я лечу, але це ще не межа!!!
І тут я усвідомлюю, що прямого ділянки залишилося 10 метрів, асфальт мокрий, гальмувати пізно…
Попереду поворот на 90 градусів, далі з глибиною метр зарості чагарнику і за ним трамвайні рейки… тут же ребетня років по 8 бігає грає…
Далі зі швидкістю світла я починаю перебирати в голові варіанти виходу з ситуації…
1) лечу далі не зупиняючись — пробиваю чагарник, перекидаюсь по рейках… інвалідність або труп.
2) тисну на гальма зі всієї дурі, підйом, падіння… або пронесе, або інвалід…
3) …..
Я вибрав третій варіант… він якось сам в голову прийшов. Скинув газ, ребетня побачивши гонщика розсмокталася, подлетаю до кущів і кермо вліво з таким розрахунком, щоб у кущі влетіти боком…
Розрахунок виявився вірним. У такому положенні метрову товщину кущів пробити не зміг, мотоцикл застряг в товщі зелені і заглох. Я зіскочив з нього, вискочив на відкритий простір, у шкірянці і шоломі, в стані шоку, розумію, що міг собі щось зламати, але в цьому стані не відчувати болю…
Стою з виряченими кулями і прислухаюся до тіла: так, ноги, ніби не болять… руки, ніби теж цілі… тіло, нічого незвичайного не відчуваю, шия… і тут права рука раптом засмикалась…
П***ц як я сдрейфил, все-таки що то з правою рукою… повільно опускаю голову в шоломі, щоб подивитися на праву руку…
Біля руки варто пацан, смикає за рукав і говорить:
— Дядь, ми твій мотоцикл витягли, ось він, забирай…))))))
Дивлюся навколо мене пацанят років по 7-8 штук 10, виволокли з кущів важкий мотоцикл і тримають його переді мною…))))))
Джерело: http://belosnet.dn.ua/
