Унікальне геологічне утворення під назвою Загублене місто приховане на глибині понад 700 метрів під поверхнею океану поблизу Серединно-Атлантичного хребта. Це гідротермальне поле, відкрите у 2000 році, не схоже на жодне інше, відоме на Землі: ландшафт високих карбонатних структур, деякі з яких досягають 60 метрів у висоту, що піднімаються з темного дна океану.
Світ без сонячного світла
Загублене місто не покладається на вулканічне тепло, як більшість глибоководних джерел. Натомість він функціонує завдяки хімічним реакціям між морською водою та мантією Землі, вивільняючи водень, метан та інші гази. Цей процес підтримує процвітаючу, незалежну від кисню мікробну екосистему, яка забезпечує їжею равликів, ракоподібних і навіть більших тварин, таких як краби та вугри. Ця екосистема особливо важлива, оскільки вона не залежить від атмосферного вуглецю чи сонячного світла, що свідчить про те, що життя може виникнути в подібних суворих умовах в інших частинах Сонячної системи.
Давнє походження, сучасні загрози
Дослідники вважають, що Загублене місто було безперервно активним принаймні 120 000 років, а можливо, і набагато довше. Недавній зразок ядра мантії довжиною понад 1268 метрів, знайдений у цьому полі, може містити підказки про походження життя на Землі. Сама структура Загубленого міста — масивні кальцитові труби — вказує на довгострокову стабільність, на відміну від більш нестабільних вулканічних джерел.
Однак це унікальне місце проживання зараз під загрозою. У 2018 році Польща отримала права на видобуток у прилеглій глибоководній зоні. Хоча саме гідротермальне поле не багате ресурсами, які можна видобути, порушення, спричинені шахтними шлейфами, можуть спустошити навколишню екосистему. Вчені виступають за захист його як об’єкта всесвітньої спадщини до того, як буде завдано незворотної шкоди.
Загублене місто є рідкісним прикладом екосистеми, яка могла існувати в інших океанських світах, таких як Європа та Енцелад, або навіть на Марсі в минулому. Його виживання залежить від захисту від людського втручання.
Загублене місто — це не просто геологічна цікавинка; це жива лабораторія та нагадування про потенціал життя процвітати в найнесподіваніших місцях. Його захист означає не лише збереження дива природи, а й розуміння походження самого життя.
