Нове дослідження виявило значні природні витоки нафти та газу вздовж затопленого континентального шельфу північно-східної Гренландії, регіону, який донедавна залишався в основному недослідженим. Це відкриття, очолюване дослідником Крістофом Беттнером з Аахського університету, проливає світло на важливий, але часто недооцінений аспект екосистеми Арктики в умовах швидкої зміни клімату.
У той час як попередні дослідження натякали на природне переміщення, це дослідження містить першу повну карту витоків нафти та газу біля узбережжя північно-східної Гренландії. Він поєднує дані нещодавніх наукових експедицій із цінними геологічними даними, зібраними під час минулих промислових досліджень. Цей комплексний підхід дозволив дослідникам простежити складні шляхи, якими гази рухаються з глибоких підземних резервуарів через осадові відкладення на дно океану.
«Ця велика кількість інформації дає нам більш чітке розуміння того, як природні викиди метану впливають на арктичний вуглецевий цикл», — пояснює Беттнер. «Тепер ми можемо краще відрізнити стародавні просочування, які тривали протягом тисячоліть, від будь-якого потенційного збільшення викидів через зміну клімату та потепління моря».
Чому північний схід Гренландії важливий?
Вибір для навчання цього далекого та крижаного регіону був не випадковим. Північно-східна Гренландія залишається одним із найменш досліджених і важкодоступних куточків Землі, але це яскравий приклад того, як зміна клімату змінює Арктику. Це робить його безцінною природною лабораторією для розуміння як довгострокових тенденцій, так і потенційного впливу витоків метану та нафти на це чутливе середовище.
«Північно-східна Гренландія відіграє важливу роль у нашому розумінні кліматичних досліджень і глобального вуглецевого циклу», — каже професор Маріт-Солвейг Зойденкранц, співавтор дослідження з Аахського університету. Вона підкреслює, що ці витоки не тільки впливають на потік вуглецю в атмосферу та океан, але й безпосередньо впливають на морське життя – від мікроскопічних організмів до великих істот, пристосованих до арктичних вод.
Газогідрати: закладена бомба?
Дослідницька група знайшла докази газових гідратів на континентальному шельфі, що оточує Гренландію. Ці унікальні структури нагадують лід, але складаються з молекул води, пов’язаних із природними газами, які затримуються під величезним тиском і високими температурами в осадових відкладеннях морського дна.
«Наші результати надають першу документацію про газові гідрати в цій області», — пояснює Френк Вернер Якобсен, співавтор з Орхуського університету. «Це відкриває можливість того, що танення вічної мерзлоти та підвищення температури моря можуть дестабілізувати ці гідрати, що призведе до прискореного викиду парникових газів в атмосферу».
Довга історія, невизначене майбутнє
Дослідники підрахували, що від 677 мільйонів до 1,46 мільярдів метричних тонн газу витекло в океан після того, як великі льодовики відступили близько 15 000 років тому, що еквівалентно приблизно від півмільярда до понад одного мільярда метричних тонн вуглецю. Це підкреслює довгу історію природних витоків вуглеводнів у регіоні.
Однак зміна клімату безпрецедентно прискорює потепління в Арктиці, потенційно збільшуючи ці викиди в майбутньому. Беттнер наголошує на необхідності розуміння поточного обсягу просочування, щоб точно передбачити його еволюцію в мінливому кліматі: «Нам потрібні ці базові дані зараз, тому що ми спостерігаємо такі швидкі зміни, і без них наша здатність моделювати майбутні сценарії обмежена».
Це дослідження підкреслює нагальну потребу включити ці результати в кліматичні моделі, які використовуються для прогнозування майбутніх тенденцій глобального потепління. Це є потужним нагадуванням про те, що хоча природні процеси, такі як просочування, формували Арктику протягом тисячоліть, зміна клімату, спричинена діяльністю людини, додає складний новий рівень до цієї динамічної системи.
