Астрономи ідентифікували 53 надзвичайно великі квазари, кожен з яких живиться надмасивною чорною дірою та випромінює шлейфи матеріалу довжиною до 7,2 мільйона світлових років. Це робить їх у 50 разів ширшими за нашу галактику Чумацький Шлях і є одними з найбільших структур, які коли-небудь спостерігалися у Всесвіті.
Масштаб цих космічних гігантів
Ці структури, відомі як гігантські радіоквазари (GRC), були виявлені під час дослідження 369 радіоквазарів за допомогою гігантського метрового радіотелескопа (GMRT) в Індії. Широке охоплення та чутливість GMRI були необхідні для виявлення цих віддалених величезних структур.
Масштаб такий величезний, що його важко уявити: уявіть собі від 20 до 50 галактик Чумацького Шляху, вишикуваних одна за одною. Це показує, наскільки екстремальними є ці об’єкти.
Як утворюються та еволюціонують квазари
Квазари — це галактичні ядра з надмасивними чорними дірами в центрі, які активно поглинають навколишній газ і пил. Не всі чорні діри стають квазарами, але коли вони стають, процес стає катастрофічним. Поглинутий матеріал утворює обертовий диск, який нагрівається до екстремальних температур і випромінює інтенсивне випромінювання.
Ключовим етапом у цьому процесі є утворення струменів. Магнітні поля спрямовують іонізований газ від чорної діри зі швидкістю, близькою до світла, створюючи подвійні струмені, які розширюються у величезні пелюстки протягом мільйонів років.
Вплив навколишнього середовища на розвиток реактивних літаків
Команда виявила, що близько 14% цих GRC розташовані в щільних скупченнях галактик або вздовж космічних ниток. Ці середовища мають значний вплив на еволюцію струменів:
– У більш щільних регіонах струмені сповільнюються, згинаються або розриваються навколишнім газом.
– У більш порожніх областях струмені вільно розширюються в міжгалактичному просторі.
Це свідчить про те, що середовище навколо квазара відіграє важливу роль у формуванні його структури.
Асиметрія та еволюція з часом
Багато з цих квазарів демонструють радіострумінну асиметрію – один струмінь довший або яскравіший за інший. Ця розбіжність показує, що струмені стикаються з неоднаковими умовами простору.
Чим далі ці квазари, тим більша асиметрія. Ймовірно, це пов’язано з тим, що ранній Всесвіт був більш щільним і хаотичним, що призвело до спотворення струменів і зіткнення з газовими хмарами.
Ці відкриття дають важливе розуміння як еволюції квазарів, так і природи міжгалактичного середовища. Слабке сполучення випромінювання між пелюстками часто ускладнює їх виявлення, через що для ідентифікації цих систем необхідні низькочастотні радіозйомки.
Зрештою, ці GRC служать нагадуванням про екстремальну фізику, що діє у Всесвіті, і про те, як середовище може радикально формувати навіть найпотужніші структури в космосі.
