Латвія,місто,радіолокатор
Цей пост познайомить нас з одним з найбільш секретних військових міст колишнього СРСР, розташованого на території Латвії, і його радіолокаційним обладнанням. Самі передові на момент споруди радіолокатори та їх цивільне використання здатні здивувати кожного.
Треба віддати належне майстерності радянських розвідників. Пройшло вже більше 20 років з того моменту, коли об’єкт «Зірочка» (він же «Вентспілс-8», він же ВЧ51429, він же 649 окремий пункт розвідки радіовипромінювань космічного простору) був переданий Латвії, а про його призначення досі ходять різні легенди, часом суперечливі.
Головною і самої секретної частиною об’єкта були три радіолокатора — з відбивачами діаметром 12, 16 і 32 метра відповідно. Це обладнання дозволяло вести пошук об’єктів в космосі знімати з них радіо і електронну інформацію, а також прослуховувати телефонні дзвінки та радіопереговори потенційних супротивників. Всі дані сходилися в Центр — штаб ГРУ. У літературі, присвяченій цьому об’єкту, найчастіше згадується прослуховування держдепу США і бази підводних човнів АТО в Норвегії, але напевно, це не повна інформація, а можливо — і зовсім деза, запущена, щоб відвести розмови від справжніх можливостей цієї техніки.
Як би те ні було, частина успішно функціонувала з початку сімдесятих років до початку дев’яностих. Навколо технічної зони існував охороняється периметр, поруч розташовувався військовий містечко з дитячими садами, школою і т. д. В гарнізоні проживало понад 2000 осіб — військові та їхні сім’ї, технічні фахівці, співробітники ГРУ і КДБ.
Після виведення радянського контингенту з здобула суверенітет Латвії, військове містечко швидко перетворився на місто-привид. Мародери розікрали все — немає не тільки металевих труб і поручнів, але навіть віконних рам. Втім, кинуті військові містечка в нашому Забайкаллі місцеві жителі розбирали більш ґрунтовно — по цеглинці, по бетонним плитам… але не будемо відволікатися від теми.
У занедбаних п’ятиповерхівках — ознаки (або привиди?) колись благополучній радянського життя. Коли ми літали в космос, ходили строєм, в єдиному пориві раділи малому, і клеїли шпалери на свіжі газети, які про це писали.
Містечко та антени з’єднував підземний тунель — нині вхід в нього замурований, але ще недавно в нього можна було потрапити кожному допитливому туристу.
А ось і він, той самий «Сатурн». Висота-47 метрів. Дзеркало 32 метри. Вага понад 600 тонн. На момент споруди — найбільший радар такого типу в Європі. Так і зараз — восьмий у світі. Мабуть, серед всієї пострадянської закинутки, його існування в часі і просторі можна охарактеризувати як благополучне.
Йдучи, наші військові забрали з собою найменший, 8-ми метровий радар, а решту обладнання добряче зіпсували. В механізми заливався цемент, проводку забивали цвяхи, великі кабелі рубали сокирами. У всі електронні пристрої була залита кислота. В результаті латиші отримали купу дуже значного зовні, але абсолютно мертвого заліза. Гарячі національні настрої ледве було не призвели до підриву телескопів, але в результаті їх було вирішено передати Латвійської Академії Наук.
Чесно кажучи, для багатьох це було схоже на глузування. Що можна наукового зробити з купою металобрухту? Але латвійським вченим вдалося за допомогою підручних інструментів радянських книжок (вчилися-то все в одних радянських ВУЗах!) і такий-то матері частково відновити функціональність радарів. Так радянський «Сатурн» на «громадянці» став латвійським радіотелескопом RT-32, а секретний радянський об’єкт «Зірочка» перетворився в Вентспілський Міжнародний центр радіоастрономії (він же VIRAC). І телескоп незабаром почав реально працювати — наприклад, 16 лютого 2013 року засік і відстежив проліт астероїда D14.
До недавнього часу всередину телескопа водили екскурсії. Але з прискоренням темпів реконструкції радара (наприклад, 2 місяці тому поставили на місце повністю відновлений відбивач), і заміною радянської спадщини на сучасне американське і європейське обладнання, всі екскурсії тимчасово припинені.
На питання, коли вони відновляться, директор VIRAC Валдіс Авотиньш відповів ухильно. За його словами, реконструкцію RT-32 планують завершити у квітні 2016 року, після чого телескоп стане частиною великого наукового проекту, увійшовши в загальноєвропейську радіоастрономічну мережа EVN. Тобто екскурсії, напевно, будуть проводитися, але на телескоп, швидше за все, тепер можна буде подивитися тільки зовні.
Після закінчення реконструкції, Латвійські вчені розраховують дізнатися більше про космос — галактики, комети, астероїди, наблизитись до таємниці походження життя.
Не виключено, що у RT-32 з’являться і нові завдання подвійного призначення. Але з наукової точки зору, це в будь-якому разі краще, ніж руйнування і забуття.
Звідси: 1, 2