При слові «діафільми» відразу згадується темна кімната, запах розігрітої бранець і спрямований на пришпиленную до стіни білу простирадло промінь з діапроектора. І на простирадлі виникають казкові картинки, пригоди і т. д. і т. п. Однак СРСР не був би СССРом, якби навіть з цього невинного дитячого розваги не спорудив сумовитий за своєю нудності агітпроп. Агітаційних діафільмів в СРСР випускалося ледве чи не більше, ніж дитячих розважальних. Пропоную зануритися в атмосферу, за якої інші громадяни нині тужать.
Можете собі уявити, щоб хто-небудь у себе вдома став переглядати такий діафільм?
Комсомольці-добровольці?
Сьогодні звичайно це виглядає зовсім не так, як у 70-є. Ну так, сумно і нудно, але, як кажуть, не хочеш, не дивись. Так, але от тільки тоді ці візуальні образи і ці слогани були всюди і сховатися від них було також неможливо, як у наш час неможливо сховатися від реклами якогось йогурту.
«За велінням серця». Знову ж, сьогодні в принципі неможливо відчути той градус фальші, який виходив від подібних трафаретних фраз в той час.
І ці стереотипні постановочні фотографії, кочували їх журналу журналу, а з журналів добиралися і до діафільмів. Група радянських трудящих (як варіант: військовослужбовців) уважно дивляться на відкриту книгу/журнал/газету. Чого вони там побачили? Та нічого. Просто це була одна з небагатьох, дозволених офіціозом композицій.
У цьому диафильме аж цілих 50 слайдів. У дитячих діафільми, по моєму, було від сили 20-30.
В школі іноді таке показували. Це було завжди приємно. Побачив такий діафільм – можна поспати за партою. Цікаво, чи існували в СРСР дебіли, які такі діафільми дивилися з цікавістю? Принаймні, ці діафільми можна було використовувати як тест на дебілізм. Хочеш подивитися діафільм «Подвиг буденовца»? Молодець. Отримай білий квиток.
А цей кадр діафільму «Комсомольський фотоэкран №2, 1976 р» мені сподобався ось чим. На дворі 1976 рік, а в кадрі якийсь селянин на підводі кудись зі своєї сивкой-буркою дріботить. Напевно бідони з молоком з ферми перевозить. Гарний Кадр. Але про його бекграунд фотограф не подумав.
Що означають ці цифри? А ось це.
Взагалі, статистика ні про що. Які висновку можна зробити з того факту, що більше 30% м’яса в РРФСР проводиться в Нечорнозем’я? Та взагалі ніяких. Тому що до цієї статистики треба додавати статистику споживання. А може в РРФСР ці 30% м’яса отримували 3% населення. Що, по суті, досить близько до реальності.
Але що це?
Та це просто на межі антирадянщини! Але заспокойтеся, товариші, зараз нам все пояснять, чому це так вийшло. Увага! Пояснення:
Мені подобається це введення в тему – «так сталося». Та що там «так сталося»? Війна. Не сперечаємося. Але от чомусь війна не завадила запустити в 1957 році, перший супутник і в 1961 році першого космонавта. А ось «підняти» Нечорнозем’я війна завадила. Ах так, потім треба було піднімати казахстанську цілину. Ну і що, «підняли»? А може треба було все починати з Нечорнозем’я? Неа? Ах так, пам’ятаємо, Великий Ленін заповів піднімати національні окраїни за рахунок Нечорнозем’я. Це, до речі, одна з причин, чому я вважаю кретинами громадян, які примудряються поєднувати свою совкофилию з заявами про те, що вважають себе «російськими патріотами».
Заспокоїли. Втім, як ми знаємо, десята п’ятирічка як відкрила нову еру в розвитку Нечорнозем’я, так її і закрила. А кількість «ковбасних десантів» до Москви збільшилася як раз в десятій п’ятирічці.
Ага, починається. Пам’ятаю, як ми в листопаді 1984 року на картоплі забезпечували «добір» за комбайнами. «Підбір» – це такий цікавий термін, що позначає наступне дію. По полю йде картопляний комбайн – якась давня, майже музейна старовина, яка збирає картоплю і потім перекладає його в під’їжджають машини. А з комбайна – з усіх його дірок, вивалюється частина цієї картоплі. Тому за кожним комбайном повинні йти кілька людей і збирати випала картоплю в мішки. 1984 року. І ще, до речі, ці комбайни працювали тільки в суху погоду. Після дощу грузли в багнюці. Технічне переозброєння нечорноземної села мабуть не встигли завершити до 1984 році.
Хто б сперечався. Техніка сама по собі мертва. Але найчастіше вона і з молодими фахівцями мертва. Тому що немає запчастин. Тому з трьох комбайнів робили два. А то й один. Ну і не кажучи вже про те, що до 80-м рокам сільська молодь втекла з нечорноземної села без оглядки. А з міст у село на прибирання прислали іншу молодь – студентську. Кругообіг молоді в Нечорнозем’я. Втім, напевно так і по всьому СРСР було. Ну хіба що десь була своя місцева специфіка.
Ноу коментс, як кажуть.
Дев’ятсот осіб на цілу область з чисельністю населення понад 800 тис. мешканців? Милота-то яка. До речі, якщо вірити Вікі, то до другої половини 70-х років порівняно з 1970 роком чисельність населення Костромської області зменшилася на 70 тис. осіб, тобто майже на 10%. Це до слова про «в радянський час чисельність населення зростала». Росла. Тільки не там, де треба.
Я б сказав – найцікавіше. Навіть дисертацію можна написати: «Як довго можна знущатися над народом, перш ніж він почне деградувати».
Край в центрі Росії. Російський край вони видавити з себе не могли. І, до речі, наскільки я пам’ятаю 1990 рік, і це смілива заява комуністів виявилося повною туфтою, як і всі інші їх заяви.
А ось, до речі, цікаве в світлі останніх подій.
Як кажуть, не Нечерноземьем єдиним.
Ну ясна річ.
У Києві справді була одна з найсильніших радянських шкіл програмування (поряд з Москвою, Новосибірськом і Мінськом), але назвати Київ, а також і інший який-небудь радянський місто «однією із світових столиць кібернетики» – це можна було тільки знущаючись. На фотографії збирають застарілу техніку – копію старих американських машин IBM-360. Це діафільм 1972 року. А в США, нагадаю, скоро з’явиться перший у світі мікропроцесор і н6ачнется нова микрокомпьютерная ера.
Хе-хе, як говориться.
До речі, ця шняга про «триєдиний братський народ» – теж родом із Совка. Саме комуністи активно вбивали її в підкірку.
До речі, в диафильме про Нечорнозем’я не вважали за потрібне згадати російську народну культуру. Та й взагалі, слова «російський» в тому диафильме не було згадано жодного разу.
Хе-хе.
Невідь – будуємо.
Аж пройняло.
А ось тут ось що хочу сказати. Зрозуміло, що всі ці депутати радянської пори були попками, які пройшли численні фільтри райкомів і обкомів ВЛКСМ і КПРС. Але при цьому все ж таки вони були. А в нинішній РФ подивіться на депутатський корпус. Молодь в такому меншості, що її майже не видно. І тут мушу сказати, справи РФ ще гірше, ніж СРСР, якщо нічого не зміниться найближчим часом.
Ну і традиційні комуністичні страшилки. До речі, цікаво, що коли мова заходить про капіталізм, то навіть комуністичний агітпроп стає більш цікавим, чи що. Замість казенних стереотипних фоторепортажів, який-ніякий, а фотоколаж. Мабуть самим творцям це було цікавіше, ніж комуністичне гівно про будівництва п’ятирічок.
Зрозуміло, сьогодні таку картинку можна використовувати в пропагандистських цілях. Мовляв, дивіться, якщо б встояв СРСР, то всіх би зараз було окреме помешкання – квартира або індивідуальний будинок. Але досить згадати, як комуністи обіцяли до 1990 році вирішити проблеми деградуючого Нечорнозем’я і що з цього вийшло, щоб зрозуміти, що тільки дурень в радянський час вірив у ці агітки, за якими не приховувалося нічого, крім тотальної комуністичної брехні.
Згадаємо, однак, що СРСР і соціалізм був похований при масовому рукоплескании практично всієї радянської молоді. Якщо серед людей похилого ще перебувало яку кількість – вельми незначна – хто хотів збереження СРСР і брав участь у відповідних громадських рухах кінця 80-х, то серед молоді таких були одиниці. Не хотіла молодь ні СРСР, ні соціалізму – незважаючи на всю цю агитпроповскую туфту.
1986 рік! Останні кілька кадрів діафільму з 1986 року. На Заході вже в повний зріст молодь сиділа за персональними комп’ютерами. Та й в СРСР вже дехто мав доступ, а хто не мав до комп’ютером, той грав у вовка, який ловить яйця. А комуністичний агітпроп все гнав свої пропагандистські діафільми. Для кого? У тексті звернення йшло до молоді. Але невже ці мухомори справді думали, що в 1986 році радянська молодь хотіла дивитися ці діафільми? Яке там житло до 2000 року. Комуністи навіть нормальний сучасний підхід до молоді в 1986 році не могли зварганити. А зараз у всю кудахтают, що хтось СРСР розвалили США.
