фашизм,табір,смерть
Далі пропонуємо вам в компанії одного блогера відправитися на страшну екскурсію по нацистського табору смерті Штутгоф на території Польщі, де німецькі лікарі проводили свої страшні досліди на людях в роки Другої світової війни.
У цих операційних та рентген-кабінетах працювали найвідоміші лікарі Німеччини: професор Карл Клауберг, доктора Карл Гебхард, Зігмунд Рашер і Курт Плетнер. Що привело цих світил науки в крихітну село Штутово на сході Польщі, поблизу Гданська? Тут райські місця: мальовничі білі пляжі Балтики, соснові ліси, річки і канали, середньовічні замки і старовинні міста. Але лікарі прибули сюди аж ніяк не рятувати життя. Вони приїхали в це тихе і мирне містечко для того, що б творити зло, жорстоко знущаючись над тисячами людей і проводячи над ними бузувірські анатомічні досліди. Ніхто не вийшов живим із рук професорів гінекології та вірусології…
Концтабір Штутгоф був створений в 35 км на схід від Гданська в 1939 році, одразу ж після окупації нацистами Польщі. У парі кілометрів від маленького села Штутово раптом почалося активне будівництво сторожових вишок, дерев’яних бараків і кам’яних казарм охорони. За роки війни в цей табір потрапили близько 110 тисяч осіб, з яких близько 65 тисяч загинули. Це відносно невеликий табір (якщо порівнювати з Освенцимом і Треблинкой), але саме тут проводилися досліди над людьми, а крім того доктор Рудоль Шпаннер в 1940-1944 виробляв мило з людських тіл, намагаючись поставити справу на промислові рейки.
Від більшої частини бараків залишилися лише фундаменти.
Але частина табору збереглася і ви в повній мірі можете відчути жесть такою, яка вона є.
Спочатку режим табору був такий, що ув’язненим дозволяли зрідка навіть зустрічатися з родичами. У цих кімнатах. Але дуже швидко подібна практика була припинена і нацисти впритул зайнялися знищенням в’язнів, для чого, власне, подібні місця і створювалися.
Коментарі зайві.
Прийнято вважати, що найстрашніше в подібних місцях це крематорій. Не погоджуся. Там спалювали мертві тіла. Набагато страшніше те, що садисти творили з ще живими людьми. Прогуляємося в «лікарню» і подивимося це місце, де світила німецької медицини рятували нещасних в’язнів. Це я з сарказмом сказав про «рятували». Зазвичай в лікарню потрапляли якраз відносно здорові люди. Лікарям не потрібні були справжні хворі. Тут людей мили.
Тут нещасні справляли нужду. Зверніть увагу, який сервіс — навіть унітази є. В бараках туалети це просто дірки в бетонній підлозі. В здоровому тілі — здоровий дух. Свіжих «хворих» готували до медичним дослідам.
Тут, в цих кабінетах, в різний час у 1939-1944 в поті чола трудилися світила німецької науки. Доктор Клауберг захоплено експериментував зі стерилізацією жінок, ця тема захоплювала його все свідоме життя. Експерименти проводилися за допомогою рентгена, хірургії та різних лікарських засобів. У ході експериментів були стерилізовані тисячі жінок, переважно польки, єврейки і білоруськи.
Тут же вивчали вплив гірчичного газу на організм і шукали способи лікування. З тією метою в’язнів спочатку поміщали в газові камери і запускали туди газ. А потім привозили сюди і намагалися їх лікувати.
Тут же короткий період часу працював Карл Поверне, присвятив себе пошукам способу лікування від гомосексуалізму. Досліди над геями почалися пізно, в 1944 і не були доведені до якогось очевидного результату. Збереглася детальна документація про проведення ним операцій, в результаті яких в пахову область гомосексуальним в’язням табору вшивалась капсула з «чоловічим гормоном», яка повинна була зробити з них гетеросексуалів. Пишуть, що сотні звичайних чоловіків-в’язнів у надії вижити видавали себе за гомосексуалістів. Адже лікар обіцяв, що вилікувані від гомосексуалізму в’язні будуть відпущені на свободу. Як ви розумієте, живим із рук доктора Вернета не вирвався ніхто. Експерименти не були завершені, а піддослідні закінчили своє життя в газовій камері там же, по сусідству.
Поки проводилися експерименти, піддослідні жили у прийнятних умовах, ніж інші в’язні.
Втім, близьке сусідство з крематорієм і газовою камерою як би натякали, що порятунку не буде.
Прикро і гнітюче видовище.
Прах ув’язнених.
Газова камера, де спочатку експериментували з гірчичним газом, а з 1942 перейшли на «Циклон-Б» для послідовного знищення в’язнів концтабору. Тисячі загинули в цьому маленькому будиночку навпроти крематорію. Тіла померлих від газу відразу ж скидали в печі крематорію.
При таборі функціонує музей, але майже всі там польською.
Нацистська література в музеї при концтаборі.
План табору напередодні його евакуації.
Дорога в нікуди…
Доля фашистських докторів-бузувірів склалася по різному:
Головний монстр, Йозеф Менгеле втік до Південної Америки і проживав в Сан-Пауло до самої смерті в 1979 році. По-сусідству від нього спокійно дожив свій вік гінеколог-садист Карл Поверне, який помер в 1965 році в Уругваї. Курт Плетнер дожив до глибокої старості, встиг у 1954 отримати професорську посаду і помер у 1984 році у ФРН як почесний ветеран медицини.
Доктор Рашер був сам відправлений нацистами в 1945 в концтабір Дахау за підозрою в зраді Рейху і подальша його доля невідома. Тільки один з лікарів-монстрів поніс заслужене покарання — Карл Гебхард, який був засуджений Нюрнберским судом до страти і повішений, 2 червня 1948 року.
Звідси
