Моє перше побачення в лісі

1


Привіт відвідувачам сайту Юстори. Я є завсідником сайту. На роботі іноді почитую історії. Згадала свою — вирішила поділитися. Моя історія про перше побачення з чоловіком.
Росла я в селі. Коли пішла в перший клас, батьки розлучилися. Тато залишився жити в селі, а ми з мамою переїхали в місто. Тато часто брав мене до себе на вихідні та канікули. Мама спочатку з небажанням відправляла мене в село, а потім ніби заспокоїлася. Мені в селі подобалося. Обожнюю річку, прогулянки по лісі і посиденьки з комарами. Є в цьому щось надзвичайно рідне і приємне.
Я зростала, але нічого не змінювалося — жила в місті і приїжджала в гості до тата в село. Коли виповнилося 19 років, у мене почався бурхливий роман. Але роману передувало перше побачення. Це було божевільне побачення. Я не пам’ятаю всіх деталей розмови (вже більше 10 років пройшло), але коли хлопець запитав, куди б я хотіла, щоб він мене запросив, я навіщось відповіла: «У ліс». Потім поспіхом додала «… по гриби», але до того моменту ми вже сміялися як очманілі. Я від сміху аж слиною вдавилася. У підсумку ми дійсно поїхали на вихідні до батька в село.
Я хотіла похвалитися перед хлопцем і показати, яка я насправді «сільська». Зараз-то я розумію, що це виглядає щонайменше дивно, але тоді… Коротше, підліток… Що з мене взяти.
Приїхали в село, познайомила хлопця і тата. Переодяглися, перевзулися, взяли кошики і пішли з хлопцем в ліс. Ми насправді більшу частину часу не збирали гриби. Не до них було. Але вже вечоріло, грибів було як на зло мало, тому заходили в ліс все далі і далі. Було б дуже дивно, якби ми повернулися до батька в дім з лісу без жодного грибочка. Дещо назбирали, але сонце практично село. Стали шукати вихід з лісу, але не тут-то було. Стали повертатися, а села все немає і немає… Ще години півтори блукали по лісу, поки не вийшли на трасу. Виявилося, що ми були в 10 км від села. Змінили крок на полубег, тому що на годиннику було близько одинадцятої вечора. До батька в дім прийшли вже після опівночі.
Батько сидів на сходах і нервово курив цигарку. Він нас обняв і завів у дім.
Друге побачення було вже в місті. Пішли в кінотеатр. Не сперечаюся, перегляд фільму в залі — це добре. Але що може бути краще, ніж злегка загубитися в лісі з коханим?
Автор: n######@mail.ru