фільм,кіно,історія
У цьому році виповнилося 20 років з моменту виходу культового трилера «Сім» Девіда Фінчера. Кінострічка зібрала чимало престижних нагород, користувалася успіхом серед глядачів і критиків, а її касові збори в 10 разів перевищили бюджет. Про історію появи цього фільму вам розповість даний пост.
Неприємний місто Кевіна Ендрю Уокера
А почалося все в кінці 1980-х, коли Ендрю Кевін Уокер переїхав в Нью-Йорк. Уокер отримав кінематографічну освіту, але як часто це буває не зміг знайти йому застосування і в підсумку влаштувався продавцем у музичний магазин. Нью-Йорк ніколи не подобався Уокеру – це місто справляв на нього досить гнітюче враження. Але з іншого боку, саме ця неприязнь, депресія, відчуття міської занепаду, а також той факт, що Уокер не міг себе реалізувати в якийсь момент і дали початок ідеї сценарію трилера під назвою «Сім», дія якого відбувалося в неназываемом мегаполісі, в якому легко вгадувався Нью-Йорк.
До 1991 року Уокер завершив першу версію сценарію «Семи». Але сам по собі готовий скрипт це ще не успіх – успіх, це продати його. Етап пошуку покупців став найскладнішим для Уокера, у якого не було жодних зв’язків в Голлівуді. Він безрезультатно оббивав пороги студій, а потім почав обдзвонювати агентів, що представляють професійних сценаристів, які працюють у жанрі трилера. Нарешті йому пощастило поспілкуватися з Девідом Кеппом, який погодився прочитати його сценарій.
Робота Уокера так сподобалася Кеппу, що він вирішив показати її представникам студії New Line Cinema. New Line в ті роки намагалася зруйнувати сформовану у неї репутацію виробника невеликих фільмів і випустити повноцінне кіно категорії А (тобто з великим бюджетом і зірками у головних ролях). Колись студія була врятована від банкрутства «Кошмар на вулиці в’язів» — цілком можливо, що продюсери скористалися цією аналогією, коли вирішили, що похмурий «Сім» це саме той проект, який стане для студії переломним.
Відмінності початкового сценарію від фільму
У багатьох елементах початковий сценарій «Семи» був схожий з кінцевим фільмом, але в той же час між ними був і ряд істотних відмінностей. Скрипт починався зі сцени, де збирається у відставку детектив Сомерсет оглядав знаходиться в сільській місцевості будинок, який він збирався купити, після чого повертався в місто на поїзді. Саме в цій сцені повинні були відображатися титри фільму. Також нам окремо представляли детектива Міллса в сцені, де він бив парочку автовикрадачів.
Загальна послідовність перших п’яти жертв їх і способів вбивств в сценарії приблизно відповідала фільму, проте знову ж таки був ряд відмінностей. Наприклад, кожен гріх асоціювався з певним кольором і символом, які Джон Доу залишав на місці злочину. В ході свого розслідування Сомерсет знаходив невелику занедбану церкву, стіни якої були прикрашені вітражами з зображеннями семи смертних гріхів – в сценах вбивств маніяк відтворював саме ці картини. Також з’ясовувалося, що при цій церкві існував притулок для сиріт і містив його священик знущався над дітьми. Як не складно здогадатися, Джон Доу (в початковому сценарії це було його справжнім ім’ям) був одним з вихованців цього закладу.
Що стосується самого Доу, то в початковій версії сценарію по ходу дії з ним було кілька сцен. Нам показували як він оглядає місця своїх майбутніх дій, а також стежить за детективами. В одному епізоді він навіть проникав у квартиру Міллса, після чого він зі своєю дружиною Трейсі переїжджали в безпечний будинок.
У сцені, де Міллс і Сомерсет знаходили житло Днз (до речі, в цій версії ідея використовувати бібліотечний пошук належала Міллсу) ніякої погоні не було – маніяк випускав в їх бік ріжок з Узд, після чого детективи розсудливо вирішували залишитися на місці і не переслідувати його.
Знімальні розкадровки цього епізоду
Ще одна важлива різниця між сценарієм і фільмом полягала у відносинах Трейсі і Сомерсета, які в якийсь момент починали виходити за межу платонічних.
Але найбільша відмінність починалося в третьому акті. Після того, як Доу здавався поліції, він заявляв, що покаже місце поховання двох останніх жертв лише Міллсу і нікому іншому. У підсумку, детектив погоджувався і відправлявся з Доу за місто. Там Доу заводив його в покинутий склад, де він заздалегідь підготував собі шлях для втечі. Доу вдавалося втекти. Міллс пускався в погоню за ним і потрапляв до маніяка в заручники.
У фіналі, Сомерсет вирушав до занедбаної церкви, де Доу збирався провести свій останній ритуал і вбити Міллса. В ході конфронтації Доу стріляв у Міллса, після чого розлючений Сомерсет прострілював маніякові руки і ноги, а потім спалив живцем. Що стосується Міллса, то він помирав від поранень. Після похорону, вагітна Трейсі прощалася з Сомерсетом і їхала з міста, а той приймав рішення залишитися в поліції.
Як видно, при тій же ідеї і персонажів, початкова версія «Семи» була більш традиційною – нам показували маніяка, давали його передісторію, ну і звичайно ж фінал з викраденням і перестрілкою це і близько не те, що було в кіно. Будь фільм знятий за цим сценарієм, ймовірно вийшов би міцний трилер, який однак навряд чи б згадували через стільки років. Правда варто сказати, що вже тоді Уокер придумав версиб третього акту з «головою в коробці» — проте продюсери забракували її, визнавши занадто похмурою.
Підбір знімальної групи
Коли Уокер писав свій сценарій, то бачив в ролі детектива Сомерсета Вільяма Херта. Я не знаю, чи він отримав пропозицію зіграти цю роль чи ні, але знаю точно, що його отримав Аль Пачіно, який в підсумку відмовився від пропозиції. Це знову ж ріднить «Сім» з «Звичайними підозрюваними», де Пачіно також пропонували роль поліцейського. Партія Міллса пропонували Дензелу Вашингтону і, як не дивно, Сильвестру Сталлоне, але обидва на жаль чи на щастя пройшли повз. У результаті її отримав Бред Пітт, який також умовив свою тодішню подругу Гвінет Пелтроу знятися в ролі Трейсі.
Що стосується режисера, то пропозиція зняти фільм отримали Гільєрмо Дель Торо і Девід Кроненберг — і обидва благополучно відмовилися (Дель Торо з причини того, що проект був надто похмурим для нього). Потім в New Line згадали про Девіда Фінчера, який після катастрофічного досвіду з «Чужим 3» ось вже як майже два роки сидів без роботи. Втім, сам Фінчер не горів бажанням повертатися в Голлівуд, як-то заявивши що краще запрацює рак кишечника, ніж стане знімати ще один фільм. Але продюсери все ж ризикнули відправити йому сценарій. Настрій історії «Сім» так вдало співпало з настроєм Фінчера, що в підсумку він дав згоду поставити картину.
Правда, незабаром з’ясувалося, що помилково йому прислали версію сценарію з «головою в коробці», яка на той момент вважалася знехтуваною. Фінчер не горів бажанням знімати фільм з кінцівкою у церкві, також він навідріз відмовився від запропонованого продюсером Арнольдом Копельсоном варіанти, де Доу викрадав Трейсі і герої повинні були знайти її і врятувати. Так що в якийсь момент все це початок небезпечно нагадувати «Чужого 3». Але на щастя, на бік режисера став Бред Пітт, який пригрозив відмовитися від ролі, якщо у фільмі буде інша кінцівка.
Останнім важливим придбанням проекту став Кевін Спейсі, який отримав роль Джона Доу всього за два дні до початку зйомок. Спочатку на цю роль претендував Р. Чи Ермій, але в підсумку йому довірили партію боса головних героїв. Також зіграти Доу пропонували Велу Кілмеру, але він відмовився. Спейсі запропонував продюсерам не згадувати його ім’я в початкових титрах, щоб той, хто грає вбивцю, залишалася для глядачів загадкою. Також таким хитрим способом він позбавив себе від необхідності брати участь у промо компанії фільму.
Інші кінцівки «Семи»
Хоч продюсери і погодилися на варіант кінцівки з головою в коробці, вони все ж до останнього хотіли якось пом’якшити фінал. Часом доходило до відвертого абсурду — наприклад, пропонувалось замінити оригінальну голову на голову собаки Міллса. В одній з версій сценарію, датована серпнем 1994 року, фінал трохи відрізнявся від кіношного: Сомерсет намагався зупинити Міллса, після чого той поранив його, а потім вбивав Днз. У лікарні Сомерсет отримував записку від Міллса з текстом «Ти був прав. Ти був у всьому правий». Виходячи з лікарні, герой повертався на роботу в поліцію.
Але куди більш відомий варіант був присутній на знімальному сценарії, датований листопадом 1994 року. У ньому, Сомерсет, щоб дати напарнику шанс на подальше життя і не дозволити Доу перемогти, в останній момент вбивав маніяка, після чого говорив приголомшеному Міллсу, що йде у відставку. Моргану Фріману ця версія подобалася, але Фінчер і Пітт наполягали на оригінальному варіанті, який був знятий першим і затверджений після тест-переглядів. Фінал з Сомерсетом вбиває Доу залишився лише у формі розкадровок.
У результаті єдиною зміною, яке було внесено в фінал за наполяганням студії, стала додана сцена, де Міллса відвозять на поліцейській машині супроводжується закадровим голосом Сомерсета: «Ернест Хемінгуей якось написав: «Світ-це чудове місце, і за нього варто боротися». З другою частиною я згоден».
Початкові титри
Незважаючи на те, що місто з «Семи» був уособленням занурюється в безодню морального занепаду Нью-Йорка, основна частина зйомок проходила в Лос-Анджелесі. Освітлення, декорації, операторська робота Даріуса Хонджи – все було зроблено для того, щоб перенести на екран відчуття депресії і відчаю.
До речі, це не лялька. Третю жертву грав актор — ну, дуже худий актор, який важив всього 40 кілограм
Спочатку, титри фільму повинні були програватися у сцені коли Сомерсет їхав на поїзді в місто. Однак потім від цього епізоду відмовилися і їм довелося шукати інше місце. Дизайнер Кайл Купер, подивилася чорнову версію фільму, вирішив що титри слід використовувати, щоб представити глядачам лиходія. Крім того, знімальна група витратила багато часу, щоб створити реквізит для квартири Джона Доу (включаючи шість його щоденників) – і він хотів, щоб все це теж було представлено в титрах.
Отримавши схвалення ідеї від Фінчера (він до речі спочатку хотів, щоб титрами займався інший дизайнер) Купер приступив до роботи. Художник Уейн Коу за його дорученням створив ось ці розкадровки для титрів.
Самі написи для титрів було вирішено робити вручну, щоб вони сприймалися так, немов вони пропущенны через розум вбивці – як ніби Джон Доу сам робив їх. До того моменту цифрова обробка вже знайшла широке застосування в Голлівуді, проте Купер вирішив знімати і монтувати всі традиційними способами, без будь-якого використання комп’ютерів. В результаті у нього вийшли титри, які вважаються одними з кращих в історії кіно.
Вихід фільму та його спадщина
«Сім» вийшов в прокат 22 вересня 1995 року. Фільм виправдав всі покладені на нього очікування студії, ставши великим хітом. Картина зібрала 327 мільйонів доларів і зайняла сьоме місце в списку найкасовіших стрічок 1995 року. Кожен в результаті отримав від «Семи» те, що хотів. Студія підтвердила серйозність своїх намірів щодо переходу вищу лігу. Бред Пітт заробив 7 мільйонів доларів і зміцнив свій статус молодої зірки. Девід Фінчер зміг реалізувати себе і отримав натхнення для продовження кар’єри. Кевін Спейсі в один рік відіграв двох лиходіїв, нині вважаються класичними. Цікавий факт: в момент прем’єри «Семи» «Звичайні підозрювані» tще йшли в прокаті – так що глядачі мали унікальну можливість вперше подивитися обидва цих трилера в один день.
Як би неймовірно це не прозвучало, але в якийсь момент комусь прийшла в голову чудова ідея підзаробити на величезному успіху фільму і зняти сіквел «Семи». Для цього студія купила сценарій під назвою Solace оповідає про відставного психіатра володіє даром ясновидіння, який допомагає агенту ФБР знайти серійного вбивцю. План був простий – аменить назву на Ei8ht і переписати сценарій таким чином, щоб головним героєм з паранормальними здібностями став Сомерсет. Чесно, я не знаю, чи встигли переписати сценарій, або ж ні — мені траплялися скрипти Solace, але без Сомерсета. Якщо версія сценарій Ei8ht все ж десь існує, то вона, ймовірно, стала перлиною моїх оглядів.
У будь-якому випадку, абсурдність цієї ідеї схожа була надмірна навіть для Голлівуду, бо від неї незабаром відмовилися. Що стосується Фінчера, то він з властивим йому життєлюбством прокоментував ці плани, сказавши: «Ця ідея викликає у мене менший інтерес, ніж ідея загасити сигарети про свої очі».
Фільм Solace до речі ніби як виходить в цьому році, головну роль в ньому зіграв Ентоні Хопкінс. Сподіваюся на виході не виявиться, що його переробили в сіквел «Ганнібала»
З ідіотським сіквелом або без нього, але «Сім» продовжує залишатися одним з найбільш знакових фільмів свого часу. Похмура, гнітюча історія, без будь-яких натяків на щасливий результат просто вражає дисонує з абсолютною більшістю мэйнстримных фільмів нашого часу. Так що як це не банально, але чим більше часу проходить з моменту випуску картини, тим більше я ціную її.
Звідси
