автомобіль,тюнінг,ексклюзив
Пропонуємо вам познайомитися з автомобілем Іж 2125 «Комбі», який почав свою «життя», як звичайне, нічим не примітне радянське авто, однак, через 22 роки, завдяки ростовчанину Олегу, перетворилося в справжній ексклюзив і навіть отримало нове ім’я – «Нефертіті».
«Що могло бути на думці у підлітка в 90-ті? Чорна тонування, колір металік, литі диски, сучасна музика з овалами в задній полиці і салон темного кольору. Зараз смішно, а тоді — останній писк автомобільної моди» — розповідає автор проекту.
Як тільки Олег з Ростова-на-Дону закінчив університет і влаштувався на свою першу роботу, першим ділом він вирішив зайнятися капітальним ремонтом машини. Це був 2003 рік, а старенькому Іж Комбі на той момент було вже 22.
Повністю всі роботи над машиною, крім фарбування, Олег разом зі своїм татом, робив своїми руками у великому гаражі одного з своїх знайомих, яким він вдячний за надану можливість працювати над своїм автомобілем. Машина заїхала в нього своїм ходом, щоб виїхати звідти в новому кузові.
«Робили кожен день і всі вихідні. Графік був дуже важкий — вранці на роботу, ввечері відразу в гараж до 12 або до першої години ночі. Вранці знову на роботу. Всі вихідні з ранку до вечора в гаражі» — розповідає Олег.
Так і почалося втілення мрії в життя. Першим кроком стала робота над кузовом. Для цього Олег прикупив практично все нове кузовне залізо: крила, двері, пороги тощо, яке, як виявилося згодом, практично йому не знадобилося. В один прекрасний день автор проекту натрапив на оголошення про продаж нового кузова Іж Комбі. Приїхавши і подивившись на нього, Олег помітив, що у нього просто ідеальний стан, і відразу ж купив його. Як виявилось, продавець в 1994 році про запас купив цей кузов для своєї машини, але він йому за 10 років так і не знадобився.
Відразу варто сказати, що кузов був куплений нового зразка (круглі фари), а машина Олега – старого зразка, у неї прямокутні фари. Але однозначно Олег вирішив залишити передок старого зразка з прямокутними фарами. І в цей момент йому знадобилися заготовлені до покупки нового кузова крила. Так незабаром без особливої праці подгнивающий старий кузов був замінений на новий, іншого Іж Комбі. Поки машина перебувала в повністю розібраному стані, була проведена повна шумо — і віброізоляція (дах, підлога, двері, крила, моторний щит).
Грошей на проект катастрафічно не вистачало, але це жодним чином не зупинило Олега від фарбування Іж Комбі в колір металік. Як говорить сам Олег, на той момент різниця ціни такої фарби із звичайною становила майже у два рази.
«Треба сказати, що навіть зараз, коли наш народ важко чим-небудь здивувати, ця машина привертає до себе увагу. Моя дружина дуже любить проїхатися зі мною на Комбике і позбирати, як вона каже «лайки» — дуже часто з вікон дорогих машин висовується піднятий вгору великий палець. Багато починають розмову зі мною через відкриті вікна на світлофорі» — розповідає Олег.
Що стосується технічної начинки автомобіля, то тут теж відбулися невеликі зміни. Був проведений капітальний ремонт двигуна, коробки передач, встановлені повністю нова підвіска і абсолютно нова проводка. За рахунок заміни поршневої і коленвала, установки нової головки блоку циліндрів і нового карбюратора, об’єм 80-сильного агрегату був збільшений до 1,6 літрів.
Надалі ІЖ знаходив саме той образ, що ховався в підлітковому Олега з 90х: барабанні передні гальма були перероблені на дискові, зроблена тонування, в салоні з’явився новий стелю, були встановлені музика і литі колісні диски 5*114,3 14 ET35, а також зроблений на замовлення в ательє-салон.
«Образ у моїй уяві тепер точно відповідав тому, що я бачив у своєму гаражі! Мрія підлітка з 90-х була здійснена. Нехай із запізненням, але це було не важливо. Важливо лише те, що це трапилося», — розповідає Олег.
З 2009 року, коли Олег купив собі ще одну машину, ІЖ 2125 Нефертіті став автомобілем вихідного дня. До цього цей унікальний ІЖ використовувався в режимі щоденної експлуатації. Коли ця машина була єдиною в родині, на ній були досить далекі поїздки: влітку Олег з Ростова зі своєю сім’єю їздили через Україну в Белгород, де жила бабуся, а звідти знову через Ростов на чорне море.
«Звичайно, за сучасними мірками, моя машина, як кажуть «уколхожена». Деякі мої знайомі прямо говорять про недоречність такого сучасного салону на класичному автомобілі. Те ж саме відноситься і до литим дискам. Я це і сам знаю. Але переробляти не буду, бо саме у цьому вигляді вона була у мріях у одного підлітка в непрості 90-ті роки» — розповідає автор проекту Олег.
Звідси
