Вчені кажуть, що #поцілунки виникли більше 20 мільйонів років тому
Нове дослідження Оксфордського університету показує, що поцілунки, поведінка, яку часто вважають виключно людською, насправді мають глибоке еволюційне коріння, що сягає більш ніж 21 мільйона років до спільного предка людини та людиноподібних мавп. Дослідження, яке буде опубліковано в журналі Evolution and Human Behavior, реконструює еволюційну історію поцілунків з використанням міжвидового підходу, проливаючи світло на поведінку, яка довгий час дивувала вчених через очевидну відсутність очевидних переваг для виживання.
Еволюційна загадка поцілунків
Поцілунки становлять біологічну головоломку: вони передбачають тісний контакт, який несе в собі ризики, такі як передача хвороб, але не відразу сприяє розмноженню чи виживанню. Незважаючи на це, поцілунки поширені серед сучасних людиноподібних мавп і, ймовірно, практикувалися неандертальцями. Дослідники під керівництвом доктора Матильди Бріндл намагалися простежити витоки такої поведінки, використовуючи суворий еволюційний підхід.
Ідентифікація та відстеження поцілунків між видами
Команда спочатку повинна була визначити поцілунки таким чином, щоб застосувати їх до різних видів. Вони зупинилися на визначенні «неагресивний контакт губами, який не передбачає передачі їжі». Це визначення дозволило їм проаналізувати дані про живі види приматів, включаючи шимпанзе, бонобо та орангутангів, які демонструють поведінку, схожу на поцілунки.
Використовуючи статистичну техніку під назвою байєсівське моделювання, вони відобразили поцілунки як рису на філогенетичне дерево приматів, провівши аналіз 10 мільйонів разів, щоб отримати надійні результати. Модель показала, що поцілунки, ймовірно, розвинулися між 21,5 і 16,9 мільйонами років тому у предка сучасних людиноподібних мавп.
Наслідки для еволюції людини
Дослідження також припускає, що неандертальці цілували один одного, ґрунтуючись на доказах спільного ротового мікробного обміну (через передачу слини) та генетичного матеріалу (через змішування). Це узгоджується з попередніми дослідженнями, які вказують на тісні соціальні взаємодії між нашими предками. Професор Стюарт Вест з Оксфорда підкреслює, що це дослідження об’єднує еволюційну біологію з поведінковими даними для вивчення рис, які не скам’яніють, наприклад поцілунків.
Культурні варіації та майбутні дослідження
Цікаво, що дослідження зазначає, що поцілунки задокументовані лише в 46% людських культур із широкими варіаціями соціальних норм. У зв’язку з цим виникає питання, чи є поцілунки насамперед еволюційною поведінкою чи культурним винаходом. Доктор Кетрін Телбот з Флоридського технологічного інституту вважає, що це дослідження є важливим першим кроком у вирішенні цієї дискусії.
На завершення це дослідження демонструє, що поцілунки — це не нещодавня чи унікальна поведінка людини, а давня риса, успадкована від наших предків-приматів. Забезпечуючи основу для майбутніх досліджень, ця робота відкриває нові шляхи для розуміння еволюції моделей соціальної поведінки як живих, так і вимерлих видів.
