Холера: чому давня хвороба продовжує забирати життя в 21 столітті?
У світі, де науковий прогрес йде семимильними кроками, де ми боремося з генетичними хворобами та розробляємо ліки від раку, дивно, що одна з найдавніших хвороб людства – холера – продовжує забирати життя. Згадайте підручники історії, розповіді про 19 століття – холера була справжнім лихом, яке спустошувало цілі міста і континенти. І тепер, через століття, ми знову стикаємося з його спалахами, причому в масштабах, які викликають серйозне занепокоєння.
Останні дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Африканського центру контролю та профілактики захворювань малюють жахливу картину: тільки цього року зафіксовано понад 6800 смертей, що більше, ніж минулого року, і демонструє тривожну тенденцію до загострення епідемій. І хоча я не епідеміолог, а скоріше людина, яка цікавиться глобальними проблемами та їх наслідками, мене вражає не стільки сама хвороба (бактерії, які потрапляють у воду та їжу – механізм зрозумілий), скількипричини, по якій продовжує поширюватися.
Стаття, яка надихнула мене на роздуми, чітко пояснює: холера — це «хвороба позбавлення». І це, мабуть, найточніше визначення, яке тільки можна придумати. Холера не процвітає там, де є доступ до чистої питної води та каналізації. Вона живе в тіні бідності, нерівності, конфліктів і переміщення. У цих умовах, коли базові людські потреби не задовольняються, холера стає лише одним із багатьох факторів, що посилюють страждання.
Мене особливо непокоїть той факт, що вирішення цієї проблеми не полягає в складних наукових дослідженнях чи дорогих медичних технологіях. насправді,ми вже знаємо, як зупинити холеру. Нам потрібні інвестиції в безпечну питну воду та санітарію. Це не лише проблема здоров’я; це питання людської гідності, питання справедливості.
Пам’ятаю, як у дитинстві, подорожуючи з родиною до деяких країн, що розвиваються, я на власні очі бачив, наскільки гострою є проблема доступу до чистої води. Люди годинами стояли в чергах, щоб отримати воду з брудних джерел, ризикуючи заразитися різними хворобами. Цей досвід назавжди залишив відбиток у моїй пам’яті і змусив задуматися про те, наскільки привілейованим є наше становище.
І зараз ми зіткнулися з ситуацією, коли доводиться використовувати вакцини для боротьби з холерою. Хоча це, безумовно, важливий інструмент, це лише тимчасове рішення. Проблема в тому, що попит на вакцини перевищує пропозицію. Лише один виробник, EUBiologics, здатний виробляти вакцини в масштабах, необхідних для масових кампаній вакцинації.
Запаси вакцин, створені ВООЗ та іншими партнерами, допомагають стримувати спалахи, але вони не можуть їм запобігти. Використання однієї дози замість двох, запроваджене у 2022 році, є відчайдушним заходом для усунення дефіциту. Але разова доза забезпечує лише тимчасовий захист.
Захоплююча новина полягає в тому, що між Замбією та китайською Jijia Medical Technology Company було підписано меморандум про взаєморозуміння щодо створення підприємства з виробництва вакцини проти холери в Лусаці. Це, безумовно, крок у правильному напрямку, але необхідно пам’ятати про строгий контроль якості та клінічні випробування, перш ніж ВООЗ зможе схвалити дози місцевого виробництва.
Але, як уже було сказано, щеплення не є панацеєю. Це лише тимчасовий захід до усунення основних причин проблеми. Інвестиції в безпечну питну воду та санітарію – це не лише проблема здоров’я; це питання політичної волі.
Холера не є науковою, медичною чи технічною проблемою; це, по суті, політичне питання.
Ця фраза з оригінальної статті, як на мене, є ключовою. Холера є відображенням соціальної нерівності та відсутності політичної відповідальності. Поки уряди не бажають інвестувати в задоволення базових потреб своїх громадян, холера та інші інфекційні захворювання продовжуватимуть забирати життя.
Вважаю, що вирішення проблеми холери потребує комплексного підходу, який включає:
- Збільшення інвестицій у безпечну питну воду та санітарію: Це має бути пріоритетом для урядів і міжнародних організацій.
- Розширення виробництва вакцин: Нових виробників вакцин необхідно підтримувати та заохочувати до розвитку, щоб задовольнити зростаючий попит.
- Удосконалення систем раннього попередження та реагування на спалахи: Необхідно запровадити ефективні системи моніторингу та реагування на спалахи, щоб запобігти їх поширенню.
- Підвищення обізнаності населення щодо профілактики холери: Необхідно інформувати населення про запобіжні заходи, які допоможуть запобігти зараженню.
- Боротьба з бідністю та нерівністю: Слід усунути основні причини соціальної вразливості, які роблять людей більш сприйнятливими до інфекційних захворювань.
Я вірю, що кожен з нас може зробити свій внесок у боротьбу з холерою. Ми можемо підтримувати організації, які працюють над покращенням доступу до чистої води та санітарії, ми можемо підвищити обізнаність про холеру в наших громадах і ми можемо вимагати від наших урядів вжити заходів для боротьби з бідністю та нерівністю.
Зупинити холеру – це не лише проблема здоров’я; це питання справедливості.
На закінчення хочеться підкреслити, що холера не є необхідним злом. Це хвороба, яку можна зупинити. Але для цього потрібна політична воля, ресурси та спільні зусилля. Треба пам’ятати про тих, хто живе в злиднях, і боротися за своє право на здоров’я та гідне життя. Інакше холера, ця давня хвороба, продовжуватиме забирати життя, нагадуючи нам про спільну відповідальність за майбутнє людства.
