Протягом десятиліть циркулюють попередження про катастрофічний землетрус, що насувається на північну Індію та західний Непал. Цей наратив, який часто повторюють чиновники та ЗМІ, передбачає, що ці регіони «перезріли» для великої сейсмічної події. Проте нові дослідження спростовують цю виставу, стверджуючи, що повторюваність землетрусів у Гімалаях фундаментально «випадкова» – а чи не циклічна.
Хибна передумова про циклічні землетруси
Ідея про 500-річний цикл заснована на тому, що центральний Гімалайський розлом востаннє зазнав великого землетрусу в 1505 році. Це призвело до деяких дослідників до висновку, що великий землетрус неминуче, враховуючи передбачувану частоту повторень. Але реальність, як свідчать останні дослідження, набагато складніша.
Вчені виявили докази щонайменше 50 землетрусів магнітудою 6.5 або вище, що сталися в цьому регіоні за останні 6000 років, включаючи вісім з 1505 року. Важливо відзначити, що ці події не дотримувалися передбачуваного графіка. Натомість вони відбувалися хаотично, обумовлені зіткненням Індійської та Євразійської тектонічних плит. Це зіткнення є джерелом величезної сейсмічної активності у регіоні.
Як Спотворені Дані Живили Міф
Сприйняття «сейсмічної лакуни» у центральному Гімалайському розломі – регіону, де задокументовано менше історичних землетрусів – посилило страх перед руйнівним землетрусом. Однак ця лакуна пов’язана не з накопиченим тиском, а з недоліком знань в історичних записах.
Традиційні палеосейсмологічні методи, які покладаються на розкопки траншів для пошуку минулих розривів земної кори, зазвичай пропускають невеликі землетруси, які не досягають поверхні. Це спотворило дані, що призвело до завищених оцінок інтервалів між подіями або періодів повернення. Результатом стало хибне припущення, що величезний землетрус назріває і ось-ось звалиться.
Нові Дані з Озерних Відкладень
Для створення точнішої картини дослідники проаналізували керни відкладень із озера Рара у західному Непалі. Вивчивши верстви відкладень, викликані підводними зсувами, спровокованими землетрусами, вони виявили 50 значних сейсмічних подій протягом останніх 6000 років. Дані підтверджують, що ці землетруси відбуваються кластерами, але ці кластери відбуваються випадково в часі.
«Ми маємо припинити обговорення та довгі дебати про періодичність землетрусів у Гімалаях… і враховувати ризик у цьому контексті», – каже Закрія Газуї-Шоус, провідний автор дослідження.
Наслідки для Оцінки Ризику
Хоча випадковий характер Гімалайських землетрусів означає, що неможливо передбачити, коли станеться така велика подія, це не скасовує необхідності підготовки. Середній інтервал між землетрусами певної магнітуди залишається корисним показником оцінки сейсмічного ризику в інфраструктурних проектах.
Розрахунок потенційної сейсмічної активності може допомогти гарантувати, що такі споруди, як мости та греблі, будуть збудовані з урахуванням витримування прогнозованих поштовхів. Ключ у тому, щоб визнати випадковість одночасно враховуючи довгострокові статистичні ймовірності. Зрештою, найкращий захист від землетрусів – це не їхнє передбачення, а створення стійкої інфраструктури.
