діти,бізнес
Не всі бізнесмени балують своїх дітей дорогими подарунками і ні в чому їм не відмовляє, хтось виховує їх так, щоб вони самі могли чогось досягти у цьому житті. До таких належить батькам і батько цих дітей, які самі організували свій маленький бізнес і вже заробили на ньому свої перші заощадження.
Далі текст автора:
На фото — мій ідеально білосніжний Land Cruiser. І мій ідеально покладений золотистий антрацитовий щебінь. А ще мішки з сміттям — це бізнес моїх синів і тільки тому вони можуть перебувати поряд з машиною і щебенем.
Якщо будете проїжджати повз мого села і побачите двох пацанів 7 і 9 років, які копаються у смітті — це мої. З ними ще собака, розміром з гаманець – не для охорони, а для компанії. Так вони втрьох кожні вихідні і таскаются по смітниках — збирають пляшки. В селі вже чистота ідеальна, і діти тепер шукають сміття по окрузі. Потім знайдені банки-пляшки прямо на моєму ідеальному щебені чистять від етикеток, пресують і сортують: в чорних мішках білі пляшки, а в синіх — кольорові. Після ми завантажуємо пакети з цим сміттям в мою машину. У понеділок з ранку старший син їде з водієм, здає пляшки на переробку і отримує гроші.
Гроші ділять 40×60 — старший отримує більше, тому що він збирає, один їде здавати, сам знайшов в інтернеті адресу, де пляшки приймають, сам дзвонив, домовився на більш високу ціну за рахунок того, що вони ці пляшки заздалегідь самі сортують.
Гроші діти не витрачають, а збирають. Старший син свої накопичення віддав мені під 24 відсотка річних. Коли були перегони євро, він вирішив диверсифікувати накопичення і сказав, щоб я купив йому 200 євро та поклав у банк. Тепер 200 євро у нього на вкладі, ще близько 30 тисяч у мене під відсоток — свої 600 рублів доходу син вже стабільно має. Крім того, працює у мене на складі фурнітури. Місяць тому вирішив, що цього недостатньо — так з’явився бізнес зі здачею пляшок. Молодший поки ходить в садок і йому немає на складі працювати, так що в нього тільки одне джерело доходу — пляшки.
Ідея з пляшками хороша тим, що, по-перше, це не так, що вони самі щось купили, випили і накопичили пляшки в своїй кімнаті. Ні, вони взяли пакети і зібрали сміття у селі. По-друге, гроші, які зароблені не на татовому підприємстві — це набагато цінніше і більше поваги. Це вже не просто всередині сім’ї гроші з кишені в кишеню ходять, а реальні справжні гроші, залучені з ринку.
Дохід від цього підприємства — 100 рублів за 300 пляшок. Привчання дітей до праці, прищеплення цінності грошей, виховання самостійності та незалежності, як водиться — безцінне. Так що в боротьбі між любов’ю до машини і педагогікою перемогла педагогіка.
Звідси
