біженці,Євросоюз,табір
На прохання одного блогера журналістка Нигина Бероєва, що працює на кордоні Угорщини, розповіла про те, що насправді коїться в місцевих таборах для біженців та відповіла на найбільш часті питання (хто і для чого сюди приїжджає, на що надіються ці люди, і яке життя у них була на батьківщині). Про все це читайте далі.
Перш ніж обговорити питання глобальні, давайте розповім, що відбувається зараз на кордоні Сербії та Угорщини.
Біженці все йдуть і йдуть, їх не зупиняє ні дощ, ні похолодання, ні поліція.
За відчуттями, потік навіть збільшився. Це може бути пов’язано з тим, що уряд Угорщини заявив, що з наступного тижня (залишилося всього два дні) всі, хто нелегально перейдуть кордон цієї країни, будуть заарештовані.
Машини з військовими були мною помічені поблизу міста Ріжку, де і знаходиться межа. Якщо ЄС справді потрібен хтось на роль поганого поліцейського, Угорщина готова взяти це на себе.
Колючий стіна на кордоні Сербії та Угорщини майже закінчена. Щоб швидше її доробити, угорська влада задіяли навіть зеків. Не знаю, скільки ув’язнених втече під час будівництва в сусідню Сербію, але вони будують без ентузіазму.
Мігранти стали активніше бігати від поліції. Якщо вони перетинають кордон і йдуть по залізниці, то впираються в табір. А в одному таборі їх приймає поліція, і везе в інший офіційний табір здавати відбитки пальців. Так ось цього біженці і не хочуть.
У соцмережі потрапило скандальне відео, на якому натовп біженців тісниться в загоні, а в них кидають їжу – ну хто після цього захоче потрапити в такий табір. Поки в угорському уряді розбираються зі скандалом, інформація поширюється серед біженців зі швидкістю фейсбуку. На світанку мені вдалося пробігтися з групою людей з Афганістану та Іраку.
Короткими марш-кидками пробігали небезпечні відкриті ділянки, перелазили через паркани, спускалися в яри. І все, щоб потрапити до Німеччини і Фінляндії.
У групі 4 маленьких дитини, дві жінки і повне нерозуміння, що відбувається і куди бігти.
Саме на таких розгублених і не знають мови, розраховують контрабандисти, які за гонорар — від 500 до 10 тисяч євро в залежності від складності маршруту, необхідності зробити підроблені документи, готові везти біженців до їх мрії. Людей провозять навіть у багажниках легкових машин – куди ховають по дві людини.
У першому таборі, нарешті-то з’явилися міжнародні організації: від «Грінпісу», до «Червоного Хреста». Представниця «Червоного Хреста» терпляче стояла на рейках і пояснювала кожній групі неї, що ніхто їх не буде тримати в Угорщині, якщо вони здадуть відбитки пальців. З’явилися намети з медиками. А Грінпіс організував пункт, де можна зарядити телефон і скористатися Wi-Fi. І все, ясна річ на сонячних батареях.
В Європу їдуть нахлібники, дармоїди, сподіваючись сісти на допомогу?
У нас склалося дуже погане уявлення про біженців: це повинні бути немиті, неосвічені і грубі люди.
Серед виконуються по залізничних коліях в Угорщину такі є. Але їх меншість. В основному це люди з Африки, Афганістану і Пакистану.
З Сирії до Європи їде так званий середній клас.
— У мене була майстерня по ремонту побутової техніки в Хомсі, — розповідає мені сирієць Саїд. – Ми добре жили, діти в університеті навчалися. Коли почалася революція – я не був проти. Але потім повстанці перетворилися на бандитів. Мені довелося бігти разом з сім’єю. Деякі гроші вдалося врятувати, тому ми змогли почати цей шлях.
За його словами, як тільки він отримає дозвіл на роботу, відразу візьметься за справу – побутова техніка ламається у всіх країнах. Дружина Саїда – вчителька історії, син – інженер.
Калібрування родом з Іраку.
— Бомб! Бомб! – пантомімою він пояснює, що бомби падають прямо на голову.
Вдома він був бізнесменом. Що за бізнес, він толком пояснити не зміг, але, судячи з одежі і IPhone 6, дохід він приносив. В Іраку залишилася його сім’я. Після того, як він отримає статус біженця, перевезти дружину і дітей буде набагато простіше.
Ще раз — це не жебраки і не жебраки. Щоб пуститися в такий шлях, треба бути дуже заможною людиною. Місце в човні, яка везе біженців з Туреччини до Греції, коштує від 1000 до 5000 доларів на людину (плаву відправляються одиниці). А вони їдуть з родинами.
Далі, якщо вдається, вони беруть таксі, в Сербії намагаються зняти готелі, щоб переночувати – це теж гроші. Далі включаються контрабандисти – пропонують різні пакети послуг: від простого таксі, яке привезе їх в обхід поліції, до варіанта «все включено» вартістю до 15 тисяч євро (транспорт до потрібної межі, випуск фальшивих документів). При цьому, найчастіше за ці гроші ще й дурять: висаджують десь і дають пораду: «біжіть в тому напрямку і побоюйтеся поліції». У будь-якому випадку, подорож обходиться їм в 10-20 тисяч євро на людину. І в нинішніх біженців ці гроші є.
— Я повернуся до Сирії, в свій Итлиб, як тільки можна буде, — запевнив мене бізнесмен Мохаммад. – Я торгував тканинами, мав ательє. Я поїду відновлювати, як тільки налагодиться світ. Я не хочу бути біженцем все моє життя.
Правда, так думають далеко не всі. Багато хто вирішив почати нове життя і не повертатися на Близький Схід ніколи.
— Мою бабусю вбили, тітку з двома дітьми, зруйнували наш дім, як я можу туди повернутися? – каже Сурим з Хомса.
Люди не схожі на нероб. Вони пройшли величезний шлях, щоб потрапити сюди і будуть робити все, щоб залишитися: вчити мову, працювати на двох роботах.
Я зустрічала лікарів, продавців, кухарів і навіть весільного фотографа. Але більше всього студентів, які хочуть продовжити своє навчання в пристойному європейському вузі — не найгірша мрія.
Якщо біженці тікають від війни, чому вони не залишаються в Угорщині? Хочуть сісти на соціал (посібник) у заможній Німеччині?
Це питання я задавала всім встреченным на кордоні біженцям. З деякими довелося пояснюватися майже на пальцях – англійська вони знають досить погано.
— Джормани! Джормани – гуд! – казав мені батько сімейства підносячи руки до неба.
Так, саме тому, що Німеччина країна багата. В Угорщині з її ставленням до біженців і власними економічними проблемами, прожити неможливо.
Зараз у Німеччині найнижча безробіття з часів об’єднання Східної і Західної половинок країни – 6,4% (для порівняння у Греції 25%, в Угорщині майже 8%). До того ж у Німеччині чудово вміють приймати біженців і переселенців. Система відлагоджена ще з часів масової еміграції з колишнього Союзу.
Але залишитися в Німеччині зможуть далеко не всі. Відсів «псевдобеженцев» проходить досить ретельно. Поки питання по кожному буде розглядатися індивідуально, людина залишається жити в таборі, де йому будуть давати гроші на їжу і одяг.
Якщо ж все-таки пощастить і статус буде отримано, це дасть право на виплату в розмірі допомоги по безробіттю – близько 400 євро. Безумовно, виділять житло, страховку, допоможуть вивчити мову, діти зможуть ходити в школу. Але! Якщо біженця зловлять на нелегальній роботі, позбавлять допомоги і відправлять додому. До того ж, коли на батьківщині біженця закінчиться війна і не буде загрози для життя чи переслідування, біженця теж відправлять додому. У минулому році були вислані майже 11 тисяч людей. Причому, біженцю буде виставлений рахунок за депортацію. Цей боржок Німеччина не забуде, не простить кілька десятків років. А без оплати цього рахунку надії знову потрапити в ЄС не буде ніякої.
Друга країна мрій, в нашому таборі на кордоні Сербії та Угорщини, — Великобританія. Правда, британські власті заявили, що готові прийняти лише 20 тисяч чоловік до 2020 року. Англії вистачає трудових мігрантів з Прибалтики та країн Східної Європи. Взагалі умови прийому біженців з кожним днем посилюються. Наприклад, в цьому році було заявлено про плани скасувати надбавку для біженців, які прибувають з дітьми. Поки вона становить 36,95 фунтів в тиждень. Всього ж можна розраховувати на допомогу до 500 фунтів. Статус біженця дає візу на 5 років. Якщо працювати, вивчати мову, не порушувати закон, то можна отримати посвідку на проживання і т. д.
Франція. Ця країна заявила про готовність прийняти 24 тисячі мігрантів. Планують побудувати додаткові табору для біженців. Отримати цей статус у Франції складно, будуть перевіряти історію кандидата по повній програмі. Але коли все буде оформлено, самотня людина може розраховувати на допомогу в 350 євро, сім’ї отримають по 780 євро.
Чому вони викидають гуманітарну допомогу?
Всіх вражають фотографії з таборів з купами сміття і викинутої гуманітарною допомогою.
Але давайте розберемося. Урни на шляху прямування мігрантів майже не зустрічаються (вони йдуть полями, лісами, залізниці).
Природні потреби вони справляють там же. Можливість прийняти душ востаннє у багатьох була в Туреччині або в морі в Греції.
Кому пощастило потрапити в готель в Сербії, і вони змогли помитися там, але таких меншість. Останні дні тут йдуть дощі, і на дорогах бруд. Приходячи в табір, біженці викидають брудний одяг і надягають чисту (прати її ніде).
До того ж, гуманітарної допомоги більше, ніж потрібно. В табори постійно приїжджають волонтери з різних країн: Німеччини, Великобританії, Угорщини, Австрії і т. д.
Їм дуже хочеться допомогти і роздати все, що вони привезли, а нести з собою багато речей мігранти не можуть.
На покинутому цегельному заводі в Сербії, який став стихійним табором для біженців на моїх очах група чоловіків з Афганістану отримала кілька коробок з речами. В двох з них виявилися виключно дитячі речі…
Хоча, безумовно, треба враховувати менталітет: люди з Близького Сходу, Афганістану та Іраку не самі охайні в плані викидання сміття.
Я спостерігала чарівну картину: двоє чоловіків стояли в багнюці, розмотували рулон туалетного паперу і ретельно чистили свою замшеве взуття. Після чого викидали папір на дорогу і йшли далі. Європейцям буде складно звикати з такими звичками, а переучувати ще складніше…
До речі, волонтери тут також займаються прибиранням сміття. Мені зустрівся чарівний хлопець з Німеччини, зображав із себе клоуна, який просто ходив по полях з пакетами і збирав сміття.
Звідси: 1, 2