Чим лінійки відрізнялися від конок і як пересувалися по Москві жителі в ті часи, коли основною рушійною силою була кінна тяга
Щодня тільки Московське центральне кільце перевозить близько 300 тис пасажирів, а з моменту запуску МЦК ним скористалося вже понад 25 млн осіб. У цьому році очікується, що кільце перевезе близько 90 млн пасажирів. А адже є ще метро, трамвай та тролейбус.
Важко уявити, але ще в середині 19 століття Москва була тихим, міщанським містом з населенням трохи більше 400 тисяч чоловік. Після скасування кріпосного права в 1862 році, колишні селяни відірвалися від землі і поїхали на заробітки в місто. Москва почала стрімко зростати і вже до початку 20 століття в ній проживало близько 1,2 млн осіб. А спосіб пересування по просторах Російської імперії залишався одним – ломові візники, а на кожну тисячу жителів Європейської частини Росії доводилося 250 коней.
ЛІНІЙКИ
Перший громадський транспорт у Москві з’явився у 1847 році, коли було відкрито рух так званих лінійок: 10-14 місцевих відкритих екіпажів на кінській тязі без даху і бічних огороджень. Під час дощу пасажири прикривалися від бризок і потоків води шкіряними фіранками. Взимку ці екіпажі «перевзувалися» в сани. Перевозили пасажирів за трьома заздалегідь визначеними маршрутами-лініях: від Червоної площі до Смоленського ринку, від Покровського (Электрозаводского) мосту до Рогожській застави, а також за диаметральному маршрутом від Калузьких воріт через центр міста до Тверської застави. Пізніше, в 1856 році кінцева станція лінійок була перенесена з Червоної площі до Ільїнським воротах. Влітку додавалися дачні маршрути: до Петровського парку, в Останкіно і Сокільники.
Ось як згадує лінійку Володимир Гіляровський: «У Ільїнських воріт стояли десятки лінійок з обшарпаними великими кіньми. Обірвані кучера і господарі лінійок метушилися. Хто торгувався з наймачами, хто садив пасажирів: в Останкіно, за Крестовскую заставу, в Петровський парк, куди лінійки робили правильні рейси… В лінійці сиділо зо два десятки пасажирів спиною один до одного».
КОНКИ
Перша пасажирська лінія кінного трамваю була відкрита 7 липня 1872 року. Її маршрут пролягав через Трубну та Страсну площу до площі Білоруського вокзалу (який у 1870-1871 роках називали Смоленським, а пізніше Брестським) і призначалася спочатку для обслуговування відвідувачів Політехнічної виставки, що відкрилася в цей час у Москві. Її протяжність становила 4,5 кілометра. Пізніше, «Генеральної компанією трамваїв Москви і Росії» було побудовано ще кілька ліній трамваїв на кінській тязі: у 1888-1891 роках загальна трамвайна мережа Москви становила 43 версти (1 верста – 1066,8 м – прим. ред.) одиночного шляху по 13 лініях і три коночных депо.
Суспільство від конок було в захваті. Ось як писали «Русские ведомости» від 2 липня 1872 року: «Кілька днів тому в Москві відкрилося нове звеселяння для москвичів – це залізно-кінна дорога. Кожен раз відправлення вагона приваблює численну юрбу глядачів, і москвичі цілими годинами стоять і дивляться на небачене ними видовище».
З відкриттям ліній Першого товариства кінно-залізних доріг багато маршрути лінійок зникли – кінний трамвай став могутнім конкурентом для таких невеликих екіпажів, якими були лінійки.
І ось тепер, Москва повертається до використання екологічно чистого трамвая. Наприклад, тільки в Новій Москві до 2035 року трамвайна мережа, за планами, зросте до 175 кілометрів. Повернуться трамваї і на площі Тверської застави поблизу Білоруського вокзалу. І це тільки початок.
